Вітаю! Мене звуть Аліса Юріївна.
На гімнастику мене привели батьки в 4 роки, спочатку нічого не розуміла, але потім на тренуваннях я почала дивитися як займаються старші дівчатка, що вони вміють, як тренуються, і в мене одразу загорілися очі, хотілося вміти так само, задалася метою та почала до цього прагнути.
Я щодня з нетерпінням чекала на тренування. Потім перші, що найбільше запам’ятовуються змагання. У 5 років я поїхала на збори, це було важко, але в момент дуже цікаво, дізналася багато чого нового. З того дня намагалася не пропускати жодних зборів та тренувань. І в одну мить я зрозуміла, що дуже закохалася в цей гарний вид спорту.
Завдяки своєму прагненню та завзятості маю звання кандидата у майстри спорту України, брала участь у чемпіонатах України, у міжнародних та всеукраїнських турнірах.
Коли нам говорили про змагання в інших країнах, мені завжди дуже хотілося поїхати, об’їздила багато країн. Для мене це був великий досвід побачити рівень суперниць з інших країн, що вони вміють і навчитися чогось нового.
І вже в 11 років, я сказала собі, що хочу бути тренером – це була моя маленька мрія. Я дуже хотіла вчити дітей цьому чарівному виду спорту, і закохати їх у нього так, як закохалася сама.
Гімнастика – це не тільки нагороди та перемоги – це дисципліна, характер, вміння ставити цілі і досягати їх. Я дуже люблю діток, і хочу передати їм весь мій накопичений досвід за багато років. І я щаслива, що реалізувала свою мрію тренера. Робитиму все, щоб бачити тільки посмішки дітей і прагнення вперед.